Те, що ми перебуваємо між минулим і майбутнім, видно по багатьох ознаках, зокрема, по виборах. Одні кандидати готові об’єднувати зусилля навколо спільних для народу цінностей та інтересів, інші ж, по старинці, намагаються здобути адміністративну владу над людьми.

Одні намагаються якомога менше говорити про те, що об’єднує всіх нас, про те, як досягти бажаного спільними зусиллями, журналісти та інші кандидати для них однозначно небажані і тому вони воліють зустрічатися з виборцями кулуарно та дуже болісно реагують на критичні зауваження. Власне, така позиція цілком зрозуміла, вона вихована довготривалою дією колишнього комуністичного правління. До чого веде прагнення вождизму у всіляких його формах? До розколу суспільства на прихильників різних угрупувань, до протистояння, а в найбільш тяжких випадках – навіть до війни.

Чи можна по іншому? Так, сучасний цивілізований світ прагне не перемоги якогось очільника над всіма іншими, а об’єднання навколо спільних цінностей та інтересів. Це зовсім інша культура, це зовсім інший рівень взаємовідношень та життя. При такому підході на перший план виходить питання про те, що саме і якими засобами буде робитися, а те, хто яку посаду займе, виглядає проблемою вторинного ряду.

Як діють перші – всі знають і бачать. В даному ж випадку увазі користувачів сайту “Наше слово” пропонується інший, сучасний підхід. Перегляньте відео і порівняйте те, як починали спілкуватися два кандидати і як закінчили. Думаю, якщо б в Мені існувала інтернет-студія, то ряд відкритих зустрічей з найбільш прогресивними людьми призвів би до взаємоузгодженої спільної діяльності суспільства й посадовців на загальну користь. Мова йде про формування сучасної суспільно-політичної культури в суспільстві, котра окрім всього іншого дозволила б накопичувати в собі найкращі досягнення і з кожними наступними виборами нарощувати якість суспільного управління замість безкінечних і досить сліпих спроб та помилок.

 

З сайту газети “Наше слово”

Автор Сергій Трегубенко

 

Позначки: