Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 – ХІV ( далі – Закон № 1105) допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв’язку із вагітністю та пологами.

Статтею 26 Закону № 1105 визначено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленою у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 19 Закону № 1105 застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по вагітності та пологах – виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку  на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Право на матеріальне забезпечення виникає у застрахованої особи з настанням страхового випадку в період роботи ( включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законодавством ( абз. 2 п. 1 ст. 19 Закону № 1105).

Бувають випадки, коли у жінки є бажання надалі працювати і вона не йде у відпустку з того дня, коли її видано листок непрацездатності. Оскільки перебування у відпустці по вагітності та пологах – це право жінки, а не її обов’язок, то вагітна жінка має право йти у відпустку пізніше дати її початку, зазначеної в листку непрацездатності.

В ситуації, коли працівниця не скористалася своїм правом на відпустку по вагітності та пологах, продовжувала працювати і отримувати заробітну плату, роботодавець повинен виплатити зазначену допомогу лише за дні її фактичного перебування у відпустці по вагітності та пологах. А за період, коли жінка працювала, їй буде виплачена заробітна плата. Адже чинним законодавством не передбачено одночасної виплати заробітної плати і допомоги по вагітності та пологах за один і той самий період.

Одночасно повідомляємо, що розрахунковим періодом для обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах відповідно до п. 25 Порядку є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах ( з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок, а не 12 календарних місяців перед фактичним перебуванням у даній відпустці.

За роз’ясненнями і консультаціями просимо звертатись за телефонами: у м. Мена –  2-14-08, 2-14-48 та у смт Сосниця – 2-36-72.

Менська міжрайонна виконавча дирекція                                                              

Чернігівського обласного відділення

Фонду  соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності